Я чогось (а чого -- "чогось"? не знаю) до сьогодні думав, шо Юрій Андрухович -- це такий собі поважний, старий, але дуже прогресивний (бо, думав собі я, бач, хоч і старий дуже, але як розуміеться на творчості молодих, Ірену Карпу передмовлює, Жаданом згадується неодноразово тощо) письменник семидесятирічного віку, отже, він буцімто може слугувати містком між украінською літературою семидесятих та укрлітературою дев'яносто-двотисячних (про обидві я знаю мало, або нічого).
Виявилося, шо він зовсім і не семидесятирічний, а у всьому іншому я вгадав.
це ж наскільки треба бути тупим , щоб такого не знати
Аноніми за слова не відповідають, песимисти бачать скрізь самих оптимістів, мішки з цементом стоять, Лі Скреч Перрі знову був у "моді".
Так шо сиди й мовчи!